ПОЗА ДВОМА ГОЛОВНИМИ
Монтеріджоні та Вольтерра: тихіші тосканські містечка на пагорбах
Дві менш відомі тосканські містечка на пагорбах, які варто відкрити — обнесене стінами коло, яке Данте порівнював із велетнями, та етруське нагір’я, уславлене різьбленням по алебастру й краєвидами.
Перегляньте одноденні поїздки до Тоскани на GetYourGuide ↗Монтеріджоні — ідеальне коло в стінах
Монтеріджоні — крихітне містечко, майже абсурдно маленьке, і саме в цьому його суть: воно було збудоване Сієнською республікою приблизно між 1213 і 1219 роками як укріплений форпост, що захищав північні підступи від Флоренції, і його майже повне кільце стін із вежами досі збереглося практично в первозданному вигляді. Якщо дивитися з дороги внизу, укріплене містечко лежить на пагорбі, мов кам'яна корона, — форма настільки впізнавана, що це одна з найбільш фотографованих пам'яток на шляху між Флоренцією та Сієною, хоча більшість турів лише ненадовго зупиняються тут, а не заходять усередину на екскурсію.
Дантові гіганти та кількість веж
Монтеріджоні здобув безсмертну літературну згадку від Данте Аліг'єрі, який в «Інферно» порівняв кільце велетнів, що, на його погляд, височіють над краєм безодні, з вежами, що оперізують стіни Монтеріджоні — вражаючий образ, який поет, очевидно, сподівався, що читачі впізнають. Місто спочатку було збудоване приблизно з 14 вежами по периметру; кілька з них стоять і досі, хоча не всі зберегли первісну висоту, що надає стінам їхнього злегка нерівного, вивітреного силуету, коли дивишся зблизька, на відміну від рівномірного кільця, видимого здалеку.
Сьогодні всередині стін
Пройдіть крізь одну з брам Монтеріджоні — і фортеця відкриється невеликою тихою міською площею з кількома крамничками, кав'ярнями та романською церквою, без натовпів Сан-Джиміньяно. Усе містечко легко обійти менш ніж за годину, а частина мурів зазвичай відкрита для підйому — можна прогулятися вздовж укріплень і милуватися краєвидами на тосканські пагорби К'янті. Оскільки більшість одноденних турів зупиняються тут лише для фото ззовні, ті, хто знаходить час справді зайти всередину, зазвичай отримують набагато спокійніший досвід, ніж у відоміших тосканських містечках на пагорбах.
Вольтерра — етруське коріння та алебастр
Розташована вище та віддаленіше за більшість тосканських пагорбових містечок, Вольтерра була важливим етруським поселенням задовго до того, як Рим набув могутності. Її мури етруської доби, ворота (Порта-аль-Арко зі стертими кам'яними головами, вмурованими в арку) та археологічний музей дарують їй глибину історії, що випереджає більшість середньовічних міст Тоскани майже на тисячу років. Пізніше Вольтерра процвітала як римське місто — її добре збережений римський театр є одним із найкращих у регіоні — аж поки не стала самостійною укріпленою середньовічною комуною, нашарувавши три різні історичні епохи в одне компактне місто на вершині пагорба.
Реміснича традиція та епізодична поява на екрані
Вольтерра вже століттями є осередком різьблення по алебастру, і майстерні по всьому місту досі перетворюють м'який, напівпрозорий місцевий камінь на вази, лампи та скульптури — це реміснича традиція з воістину давнім корінням, адже етруські майстри вирізьблювали тут алебастрові поховальні урни понад дві тисячі років тому. Місто також дало свою назву та уявну атмосферу місту вампірського клану в романах Стефані Маєр «Сутінки», хоча сцени з Вольтерри у фільмі знімали в іншому місці Тоскани — це варто знати, якщо ви їдете в надії побачити конкретну кінолокацію, а не місто, яке стало її натхненням.